Гад, -ду, м.
1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити.
2) соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду.
3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись!
Закляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка.
Натуркування, -ня, с. Наущенія, наговоры.
Обманний, -а, -е. Обманный, обманчивый, лживый. Смерте ж моя возбранная, ой яка ж ти обманная, — чом ти мене не звістила, як до мене приходила?
Попідписувати, -сую, -єш, гл. Подписать (во множествѣ).
Премудрість, -рости, ж. Премудрость. Чи ти стягнув до себе всю премудрість?
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Скарга, -ги, ж. Жалоба. Тільки й чуєш, що скарги на тебе. Підеш до пана Бога на скаргу.
Усвиріпитися, -плюся, -пишся, гл. Сильно надоѣсть. Усвиріпився ж мені! Всвиріпилося мені це ткання — Господи!
Чоловічий, -а, -е. 1) Человѣческій, человѣчій. Хиба твій вік такий, як чоловічий. 2) Мужской, мужескій, принадлежащій, свойственный женатому мужчинѣ. Ой нате вам, парубочки, парубоцтво моє, а я вже пійду в чоловічу раду. Чоловічі голови без шапок чорніли, наче недавно пооране поле. Це молитва чоловіча, бо її читають, як поміра чоловік, а як жінка, то читається в їх друга.
