Ковінька, -ки, ж.
1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Нашому Нечипору на руку ковінька. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати.
Кота! меж. Крикъ на кота: прочь! А коша! бо тя наздопчу.
Крушитися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Сокрушаться. Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся.
Ніяк II, нар. Никакъ. Вона ніяк не підбіжить.
Оснівонька, -ки, ж. Ум. отъ основа.
Повідсувати, -ва́ю, -єш, гл. Отодвинуть, отсунуть (во множествѣ).
Понаїздити, -димо, -дите, гл. Наѣхать (о многихъ), съѣхаться. Понаїздили до князя гості.
Приповзати, -за́ю, -єш, сов. в. приповзти, -зу, -зе́ш, гл. Приползать, приползти.
Тайний, -а, -е. = таємний. У свої тенета тайні ногою попали.
Униз нар. Внизъ. Спускайся з гори тихіше вниз.