Бій, бою, м.
1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. боєм увійти. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти.
2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. Жінка од бою вмерла.
3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій.
4) Боязнь, страхъ. має боя. Боится.
Боняк, -ка, м. Раст. Tagetes patula.
Бочонок, -нка, м. = варило.
Бутність, -ности, ж. = бута.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
М'я́лиця и мня́лиця, -ці, ж. 1) Мялка для льна и конопли. 2) Мятая солома.3) Потасовка. Піди, ще й тобі м'ялиці дадуть.
Підпоясниця, -ці, ж. Родъ писанки.
Попідгір'ю, нар. Подъ горою. Ой піду я попідгір'ю.
Тіпання, -ня, с.
1) Трясеніе, дрожаніе.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: тіпання. Отдѣленіе кострики отъ конопли или льва, трепаніе. Ум. тіпаннячко.
Хімлушечка, -ки, ж. Ум. отъ хімлушка.