Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Забурку́кати, -каю, -єш, гл. = забуркотати. Озвись, голубко, забуркукай стиха. К. Дз. 191.
Ля́мець, -мцю, м. Войлокъ. Вас. 156. 159. Лямці, мн. Валенки. КС. 1893. XII. 448.
Ляпону́ти, -ну, -не́ш, гл. 1) Сильно хлопнуть, шлепнуть, плеснуть. 2) Съ шумомъ упасть, шлепнуться. Вх. Уг. 251.
Наї́житися Cм. наїжуватися.
Помішничка, -ки, ж. Ум. отъ помішни́ця.
Промолоти, -мелю, -леш, гл. Промолоть извѣстное время. Аж до світа промолов.
Совонька, -ки, ж. Ум. отъ сова.
Ступляти, -ля́ю, -єш, гл. Вступать. Я ступляю в Божий рай. МУЕ. ІІІ. 41.
Троякий, -а, -е. = трояковий. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. АД. І. 1. Збірала трояке зілля на чари мені. Чуб. V. 31.
Уліплювати, -плюю, -єш, сов. в. уліпити, -плю́, -пиш, гл. 1) Влѣпливать, влѣпить, вклеивать, вклеить, вставлять, вставить. На те мати вродила, щоб дівчина любила, чорні они вліпила. Ном. № 13935. Так хороше зліпив, як душі не вліпив. Ном. № 10430. Вліпив Бог душу, як у пня. Ном. № 2915. З) Попадать, попасть. Як ув око вліпив. Ном. № 11356. Одже сон ніколи не змилить, як до ока вліпе. Харьк.