Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Батуринка, -ки, ж. Родъ верхней женской одежды (по батуринскому образцу). О. 1862. ѴІІІ. 33. Юпки батуринки з Чернігова перейшли у Конотіп. О. 1862. VIII. 34.
Дурносмі́х, -ха, м. Смѣющійся безъ повода. Конст. у.
Змандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Уйти съ мѣста жительства. Гей, Орфію-небораче! Де ти змандрував від нас? Котл. (1844). 40.3.
Каянський, -а, -е. Первоначально: принадлежащій Каину, но теперь употребляется просто какъ бранное слово: мовчи, відьмо, — каянська ти дочка! О томъ, что вѣдьмы — изъ семьи Каина — см. нар. разсказъ въ «Черниг. Губ. Вѣдомостяхъ». 1853, стр. 388.
Неохайно нар. Неопрятно.
Показувати, -зую, -єш, гл. 1) Показывать, показать, указывать, указать. Сидимо в садку, він мені показує: «Дивись, яка вода чиста». МВ. ІІ. 26. Ой там дівчина жито жала, дороженьку показала. Чуб. V. 373. А чому ж не зумію? — каже дівчина. — Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму. Рудч. Ск. II. 56. Не плач, Катерино, не показуй людям сльози. Шевч. 2) безл. показує. Кажется. З обличчя більш двадцяти літ їй не показувало. Св. Л. 65.
Прямуватися, -муюся, -єшся, гл. Направляться. О. 1862. II. 30. До пекла напростець прямуйся. Котл. Ен. ІІ. 38.
Регітно нар. Смѣшно, хочется смѣяться. Мені регітно, а він плаче. Сосн. у.
Трепетний, -а, -е. Трепещущій. Трепетна земля. Шевч.
Щербатий, -а, -е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Посл. Колись і моя копійка не щербата була. Посл. 2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ. Харьк. 3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. щербата до́ля. Горькая судьбина. 4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць. Шевч. 342. 5) щербата правда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. щербатенький. Правда, та щербатенька. Грин. І. 241.