Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Забажа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Захотѣть, пожелать. Забажав неначе перед смертю. Заморського зілля забажала.
Збу́рення, -ня, с. 1) Разрушеніе, ниспроверженіе. 2) Волненіе, возмущеніе.
Літо́пис II, -су, м. Лѣтопись.
Наплю́скатися, -каюся, -єшся, гл. Наплескаться вволю.
Пообсисатися, -саємося, -єтеся, гл. Обсосаться, объѣсться, сося. Ось пійду йому телят до корів повипускаю, — нехай пообсисаються.
Пощербити, -блю, -биш, гл.
1) Сдѣлать зазубрины на рѣжущемъ инструментѣ. Гей коняку турки вбили, ляхи шаблю пощербили.
2) Выбить въ нѣкоторыхъ мѣстахъ края глиняной посуды.
Рябець, -бця, м. Родъ коршуна. Так рябцем і вхопить.
Смалити, -лю, -лиш, гл.
1) Опалять, обжигать, жечь. Не до поросяти, коли свиню смалять.
2) — люльку. Усиленно курить трубку.
3) — литки, халяви до дівчини. Ухаживать за дѣвушкой.
4) Пить, тянуть. А він усе смале та смале наливку.
Фанта, -ти, ж. Одежда, одна штука одежды.
