Вівтарний, -а, -е. Олтарный.
Гружа́віти, -вію, -єш, гл. Грузнуть. Яке там болото! їден копит гружавіє.
Зава́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. 2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, поло серця заварила. 3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухія банки при боляхъ живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона.
Лабуз, -зу, м.
1) Стебли сорной травы.
2) Листки, покрывающіе початки кукурузы.
Нехтянка, -ки, ж.
1) Нефтяной колодезь.
2) Сосудъ для нефти.
Полопати, -паю, -єш, гл. Пожрать, съѣсть. І куди вони все полопали?
Понасалювати, -люю, -єш, гл. Насалить (во множествѣ). Губи понасалювали, а тоді ще й цілуваться лізуть.
Скубнути, -бну́, -не́ш, гл. Однокр. отъ скубти. Дернуть, рвануть. Як горох при дорозі: хто йде, той скубне. Скубне за чуба.
Тетка, -ки, ж. = тетюха.
Уцілок нар. Цѣликомъ. Сього осокора росколювати не годиться, — його як би вцілок куди взяти.
