Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Буркун, -на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. 2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. Cм. буркотун. 3) Раст. a) Melilotus coerulea. То же: буркун синій. б) — жовтий. M. officinalis. в) — білий. М. alba. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється. Ум. буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок.
Горе́лі, -ре́ль, ж. мн. Качель. Cм. Реля 1.
Жайвороня́, -ня́ти, с. Птенецъ жаворонка. Ум. жайворонятко.
Запра́вити, -ся. Cм. заправляти, -ся.
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Побіяти, -я́ю, -єш, гл. = побити. Ой сталася пригодонька, побіяв муж жінку.
Роспутний, -а, -е. = роспустний. Роспутне життя в молодості приносить хоробу на старії кості.
Тидидикати, -каю, -єш, гл. Пѣть ти-ди-ди.
Шпаґлювати, -люю, -єш, гл. = шпадлювати.
