Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Виладнати, -наю, -єш, гл.
1) Привести въ порядокъ.
2) Починить.
3) Приготовить, снарядить.
Відхухати, -хаю, -єш, гл. Теплымъ дыханіемъ снова отогрѣть.
Вутюхна, -ни, ж. = вутка.
Домоло́ти Cм. домелювати.
Коловий, -а́, -е́ Круговой. Колова. Въ шлеѣ: круговой ремень, къ которому пришиты откосные ремни. колова́ свита. Cм. свита.
Нюх, -ху, м.
1) Чутье, обоняніе. Переносно: носъ. Бережи нюха.
2) Понюшка табаку.
Полянки, -нок, ж. Порода вишень.
Процокотати, -чу́, -чеш, гл. Проболтать, протрещать.
Хоць, хоцяй, сз. = хоть.
