Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бительня, -ні, ж. Станокъ для трепапанія конопли. Левиц. І. 2.
Жи́лка, -ки, ж. Ум. отъ жила.
Мисли́вий, -а, -е. 1) Любящій заниматься охотою. 2) = мисливець 1. Гукнув, щоб скоріш мисливі збірались — на полювання поїде. Рудч. Ск. II. 116. 3) Способный. Мнж. 185. Умный, находчивый. Пилипиха усю пригоду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі. МВ. ІІ. 148. 4) Гордый, неприступный, своенравный. Ум. мисли́венький. Ні ради в вас, ні поради не спита, не шукає; поводиться, як той пан з підданками. — Що 'тсе ти, любко, що 'тсе? Може він трохи і мисливенький собі вдався, та він же на те і розумний у нас. МВ. ІІ. 80.
Надменши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Уменьшиться, умалиться.
Одіватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. одітися, -дінуся, -нешся, гл. = одягатися, одягтися. Красна дівчина полощиться, полощиться, одівається. Чуб. V. 8.
Патламити, -млю́, -миш, гл. Приводить въ безпорядокъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пізнаватися, -наю́ся, -єшся, сов. в. пізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. 1) Узнаваться, быть узнаннымъ. 2) Знакомиться, познакомиться. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Грин. III. 611.
Плекачка, -ки, ж. Мамка, кормилица, нянька. Угор.
Погартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Позвіювати, -віюю, -єш, гл. Свѣять, сдуть (во множествѣ). Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля. Славяносерб. у.