Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Накази́тися, -жу́ся, -зишся, гл. 1) Набѣситься. 2) Получить водяную болѣзнь (объ овцахъ или рогат, скотѣ).
Пагонець, -нця́, м. Ум. отъ пагін.
Пісочник, -ка, м. Раст. Stellaria graminea.
Припхатися, -хаюся, -єшся, гл. Притащиться. Грицько з Причтом припхалися в гості.
Пшенишник, -ка, м. Бѣлый, пшеничный хлѣбъ. Пшенишники доведуть, що і хліба не дадуть.
Стокрівця, -ці, ж. Раст. Hypericum perforatum.
Чалапути, (-тів, м. ?). Плохіе и безобразные сапоги или башмаки.
Шкірений, -а, -е. = шкуратяний.
Щикатися, -кається, гл. безл. = икатися. Як сі щикає, то хто згадує.