Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вушко, -ка, с. 1) Ум. отъ вухо. у мене аж ушки засміялись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ. 3) Часть шкафи. (Cм.). Шух. I. 253.
Глоїна, -ни, ж. = гліг = глід.
Голомовзик, -ка, м. = голомозько. О. 1861. X. 56.
Запро́хувати, -хую, -єш, сов. в. запроха́ти, -ха́ю, -єш, гл. = запрошувати, запросити. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.
Засто́яний, -а, -е. Застоявшійся. Застояні стіжки, аж погнила солома. Камен. у.
Коловатній, -я, -є.. ко́ловатне зілля, Раст. Silybum Marianum. Шух. І. 22.
Мерзлува́тий, -а, -е. Немного примерзшій.
Токмачка, -ки, ж. У сапожниковъ: инструментъ для приглаживанья каблука. Сумск. у.
Тополенька, -ки, ж. Ум. отъ тополя.
Упевнятися, -няюся, -єшся, сов. в. упевнитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Увѣраться, увѣриться, убѣждаться, убѣдиться. З того я впевнився, що ти мене не нищіе, як не даси моїм лихим празникувати. К. Псал. 100. 2) — на кого. Полагаться, положиться, довѣрять кому. Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже. К. Досв. 7.