Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верстати, -таю, -єш, гл. — дорогу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. К. Псал. 237. Коней на-взаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. Зібралися повки його на мене, верстаючи далекую дорогу. К. Іов. 41.
Гуцу́льський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.
Двіре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Закалі́чити, -чу, -чиш, гл. = скалічити. Желех.
Клепаня, -ні, ж. = капелюха. Гол. Од. 69. Шух. І. 137.
Колесувати, -сую, -єш, гл. Колесовать. Відьом же тут колесували і всіх шептух і ворожок. Котл. Ен.  
Контосити, -шу, -сиш, гл. = кундосити. Нехай коси Дунай носить, та нехай нелюб не контосить. Чуб.
Неймовірність, -ности, ж. Недовѣрчивость, недовѣріе. Мир. ХРВ. 177.
Сестрівниця, -ці, ж. = сестріниця. Грин. ІІІ. 109.
Стік, сто́ку, м. Стокъ, спускъ (воды)? впаденіе (рѣки)? Край села Теплиць, у стоку річки Полянина. Мкр. Н. 3.