Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Гарячий, -а, -е. 1) Жаркій, горячій. Гарячий борщ. Гарячий комин. Умила личенько гарячою сльозою. гарячого сіла за шкуру залити. Задать кому, причинить мученія.
2) Пылкій, вспыльчивый, горячій. Гарячий чоловік.
3) Разгорѣвшійся, вспотѣвшій. Воли пристали, — може ти їх водою напоїв гарячих?
4) гарячий час. Горячее время, недосугъ.
5) на гарячому вчинку. На мѣстѣ преступленія, по горячимъ слѣдамъ. Злапати на гарячому вчинку.
Ду́лечка, -ки, ж. Ум. отъ дуля.
Кантарок, -рка, м. = кантар.
Ли́пиці, -пиць, ж. мн. Сѣмена липы.
Одягнутися, -ну́ся, -нешся, гл. = одягтися. Багатир одягнувся, взяв мотузка і пішов.
Полинівка, -ки, ж. Полынная водка.
Рота, -ти, ж. Рота. Всі роти, полки у поход пішли. Вийшла козачка за ворота, — сидить жінок ціла рота.
Старостиха, -хи, ж. Жена старости.
Уплинь нар. Вплавь. Кинувсь уплинь, так вода і знесла його.