Велетенський, -а, -е. Исполинскій, гигантскій.
Вершильні вила Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Мо́лодь, -ді, ж. Молодежь. Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не буде. А зосталась дома тільки молодь, що літать не вміє.
Околотиця, -ці, ж. = околиця 1. Вона.... на всій околотиці перва була ткаля.
Пометати, -мечу, -чеш, гл.
1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Всіх турків у Чорнеє море пометали.
2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу.
Понадсікати, -ка́ю, -єш, гл. Надсѣчь (во множествѣ).
Попалати, -ла́ю, -єш, гл. Попылать.
Попервах нар. Сперва, сначала. Попервах жили вони гаразд, а потім — Бог його зна.
Промандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Пропутешествовать; пройти, путешествуя.
Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. А нехай його сказить — хто це на мене каже. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Їй чарівниця сказила маржину.