Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А-а́сі, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Вередити, -джу, -диш, гл. Мѣшать, препятствовать, вредить. Угор.
Достяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. достигти́, -гну́, -неш, гл. = досягати 1—3. АД. І. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставав і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849), 18.
Зашолуди́віти, -вію, -єш, гл. Запаршивѣть. Стор.
Кватирантів, -а, -е. Принадлежащій квартиранту.
Небір, -ра, м. = небіж. Ум. небо́рейко. Вх. Зн. 41.
Отоплюватися, -плююся, -єшся, сов. в. отопи́тися, -плюся, -пишся, гл. Отапливать, отопить свое жилье. Отопитись нічим. Г. Барв. 448. Треба і отопитись, і одягтись, і прогодуватись. Г. Барв. 98.
Пошмалити, -лю, -лиш, гл. = посмалити.
Скупитися 1, -плюся, -пишся, гл. Соединиться, собраться. Старшина.... скупилась тісно, плечем поуз плече. К. ЧР. 341.
Тяжкорукий, -а, -е. Съ тяжелой рукой. Желех.