Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Глумити, -млю, -миш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Нов.-Сѣверск. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити. Рудч. Чп. 178.
Здупла́віти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться дуплистымъ (о деревѣ). Желех.
Кантар, -ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. кантарок. Cм. канту́рь.
Кужівник, -ка, м. см. кужівка. Шух. І. 148.
Листови́й II, -а́, -е́ Письмовный, письменный. листова пошта. Письменная почта. Н. Вол. у.
Нащипати, -па́ю, -єш, гл. Нащипать.
Посиліти, -лію, -єш, гл. Осилить, быть въ состояніи. Г. Барв. 428.
Просвіток, -тку, м. 1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ. 2) Отрада, душевный покой; свобода. просвітку за ним нема. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. просвітку не дає. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. Ном. № 12699. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен. І. 24.
Хмизний, -а, -е. Изъ хмизу.
Шахрун, -на, м. Мошенникъ, мотъ. Я тому шахрунові дав гроші, шоби мені двори поклав, а він взєв та й якимис дармоїдом роздав. Гн. II. 103.