Випурнати, -на́ю, -єш, сов. в. випурнути, -ну, -неш, гл. Вынырять, вынырнуть. Випурнала риба дуже велика. Випурнув норець (з моря).
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного.
Заверни́голова, -ви, об. Человѣкъ, морочащій другого, сбивающій съ толку.
Левиндовий, -а, -е. Изъ лавенды. (Панна) плете вінки левиндові на тісовім столі.
Масльо́ни, -льо́н, ж. мн. = сластьо́ни.
Морґу́лька, -ки, ж. Ум. отъ морґуля.
Народо́вець, -вця, м. Народникъ. Ми... носимо народню свиту, бо ми, народовці, стаємо на бік народа.
Пашіти, -шу, -шиш, гл.
1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить.
2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше.
Пообклеювати, -кле́юю, -єш, гл. Оклеить (во множествѣ).
Призвішкувати, -кую, -єш, гл. — кого. Давать кому прозваніе.
