Зато́чувати, -чую, -єш, сов. в. заточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Заточи воза в клуню. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.
Зріст, зро́сту, м. 1) Ростъ. Сама красна, чепурная, хорошого зросту. на зріст. Ростомъ. шити на зріст. Шить такъ, чтобы пошитое годилось и тогда, когда выростетъ тотъ, для кого шито. 2) Возрастъ. З малих літ до великого зросту кохала, годувала. 3) Проросшее зерно, снопы.
Перевій II, -во́ю, м. Распаренныя древесныя вѣтви, употребляемыя для связыванія дерева.
Підплитник, -ка, м. пт. = берегуля.
Поступцем нар. Отступая шагъ за шагомъ.
Ровчак, -ка, м. = рівчак.
Розчухрати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Разрубить надвое.
2) Разбросать, раскидать. Всі човники їх (море) розчухрало. Ввесь город розчухрав.
Сє! меж. Крикъ на корову, когда ее гонять.
Укохати, -хаю, -єш, гл. Полюбить.
Чопити, -плю, -пиш, гл. Притуплять.