Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повозчина

Повозчина, -ни, ж. Телѣженка. Старого ж лісу в тебе ця повозчина. Піди ж підмаж повозчину. Чуб. II. 656.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОЗЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОЗЧИНА"
Видоптати, -пчу, -чеш, гл. = витоптати. Що то мі за дорога од столу до порога? Родина видоптала, — Мариню дарувала. О. 1862. IV. 23.
Завідня, -ні́, ж. Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу. Полт. г.
Защити́ти Cм. защищати.
Карбованчик, -ка, м. Ум. отъ карбованець.
Легкобит, -та, м. Человѣкъ, не занимающійся тяжелымъ трудомъ.
Наблягу́зкати, -каю, -єш, гл. Наболтать пошлостей, вздору; наврать чепухи, напустословить.
Натьопатися, -паюся, -єшся и натьо́пкатися, -пкаюся, -єшся, гл. Нажраться. Злізь на мене та й натьопайся. Ном. № 161 (ст. 295). Уже натьопкався кваші.
Обігнати Cм. обганяти.
Перворідний, -а, -е. Первородный.
Припинка, -ки, ж. = припин. Ледача шкапа скрізь припинки має. Ном. № 10848.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОЗЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.