Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Барильце, -ця, с. 1) Ум. отъ барило. 2) мн. барильця. Родъ растенія. О. 1862. IV. 72.
Бігун, -на, м. 1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. І. 376. 2) Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. І. 60. Двері спали з бігуна. Шейк. 3) Верхній двигающійся жерновъ въ мельницѣ. Вас. 183. 4) Полюсь. Найтеплійше на землі по-під рівноденником, а найхолоднійше коло бігунів. Дещо. 5) Извилистый узоръ, зигзагъ. Волын. г.; Славяносерб. у. 6) Родъ колбасы. Желех. 7) Ленъ. Вх. Уг. 227. Ум. бігунець, бігунчик.
Відшумувати, -му́ю, -єш, гл. Перестать пѣниться.
Війка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вія. Вх. Пч. I. 14. 2) = віячка. Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.
Мерзине́ць, -нця́, м. Плохая, гадкая вещь. Ой а вінець-мерзинець, а хусточка мати, треба єй шанувати. Гол. IV. 392.
Нажи́ти, -ся. Cм. наживати, -ся.
Сапування, -ня, с. = сапання. Лохв. у.
Струччя, -чя, с. соб. отъ струк.
Угадьків, -кова, -ве Принадлежащій отгадчику. Шейк.
Уготовити Cм. уготовляти.