Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повідач

Повідач, -ча, м. Разсказчикъ. Ном. № 12871.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 219.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІДАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІДАЧ"
Безшабельний, -а, -е. Не имѣющій сабли. Треба цім безшабельним гевалам збить трохи пихи. К. ЧР. 226.
Бурлачок, -чка, м. Ум. отъ бурлак.
Виліпити Cм. виліплювати.
Кибіт, -біту, м. = кебета. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є. Лебед. у.
Мури́на, -ни, ж. Болотце, остающееся послѣ половодья. Грайвор. у.
Пообмолочувати, -чую, -єш, гл. Обмолотить (во множествѣ).
Пооздоблювати, -люю, -єш, гл. Украсить (во множествѣ).
Рарожий, -а, -е. Принадлежащій балабану.
Скіраний, -а, -е. Кожаный. Уберайтеся борзенько у постоли скіранії. Гол. І. 152.
Хруснути, -ну, -неш, гл. Треснуть, захрустѣть разъ. Хруснуло, як оріх, шуснуло, як у міх. Ном. № 13344.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІДАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.