Ватажитися, -жуся, -жишся, гл. Волочиться, ухаживать. Молоде парубча, а за тією молодицею раз-у-раз ватажиться.
Верло, -ла, с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода.
Киця 2, -ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Ум. кициня, киця́тко.
Лабиринт, -ту, м. Лабиринтъ. Блукав... у лабиринті мрій без вороття.
Лахман, -на, м.
1) Отрепье, лоскутье, рубище.
2) = лахмай.
Леопа́рд, -да, м. Леопардъ. І леопард із льоху вискочив на сцену... Ступив, зирнув, — і полилась святая кров.
Ми́ло I, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. 2) — собаче. Раст. Herniaria glabra. L. Ум. мильце.
Моркоті́ти, -кочу, -ти́ш, гл. Бормотать. Жид хату закладав, то моркотить (Богу все молиться).
Посполитий, -а, -е. 1) Простой, простонародный.
2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає.
Простругувати, -гую, -єш, сов. в. проструга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Проходить, пройти строгая, прострогать.
2) Прочищать, прочистить дорогу. Простружу доріженьку к святому Великодню, — водицею заллє.
