Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Запле́ухи, -ух, ж. мн. Родъ дѣтской игры въ прятки. Ив. 51.
Здурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.
Їхній, -я, -є. = їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Дещо. Перейшов у їхню віру. Мнж. 122.
Підскаржувати, -жую, -єш, гл. Доносить. Підскаржував на своє товариство. Ном. № 5509.
Пообкакувати, -кую, -єш, гл. Обгадить (во множествѣ).
Пообрушувати, -шую, -єш, гл. Потрясти, обвалить (во множествѣ).
Порозшморгувати, -гую, -єш, гл. То-же, что и розшморгнути, но во множествѣ.
Поцілуйко, -ка, м. Любящій цѣловаться. Конст. у.
Росхід, -хо́ду, м. Расходъ. Більший росхід, ніж прихід. Ном. № 10572.
Сплітати, -та́ю, -єш, сов. в. сплести, -ту, -теш, гл. 1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок. 2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що. О. 1862. VI. 87.