Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повинуватити

Повинуватити, -чу, -тиш, гл. Обвинить. Він у чому помилиться, — вона себе повинуватить. МВ. (О. 1862. І. 71). Усі будете повинувачені до одного. МВ. (О. 1862. І. 103).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 214.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИНУВАТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИНУВАТИТИ"
Бесідливий, -а, -е. Разговорчивый, словоохотливый. Желех.
Горди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Гордиться. Чуб. V. 496. Грин. ІІІ. 212.
Даре́мщина, -ни, ж. = Дарівщина.
Дуже нар. 1) Очень. Да чиста панна сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. ІІІ. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк. 2) Сильно, очень. Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. Св. П. 1 кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.
Занату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Заупрямиться.
Кандьор, -ру, м. Жидкая кашица изъ крупъ или пшена. = куліш. Як наварить кандьору, — і собакам уволю. Грин. III. 562.
Набавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. наба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Їднак я горілки набавлю, як вип'ю, зараз поставлю. Чуб. V. 1088. 2) Наводить, навести, навлекать, навлечь, причинять, причинить. Сусіди, що нас набавили нужди і біди. Гол. І. 127. Набавити лиха, страху, хороби..
Невмисне нар. Неумышленно, ненарочно.
Огородити Cм. огороджувати.
Порозсуджувати, -джую, -єш, гл. Разсудить (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИНУВАТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.