Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Злида́рик, -ка, ж. Ум. отъ злидарь.
Невистачка, -ки, ж. Недостача. Як невистачка дров, то я йому дам хуру там, чи дві.
Перекликати, -ка́ю, -єш, сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають.
Підтоки, -ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові.
Покладливий, -а, -е. Покладливий, ласковый. Ум. покладливе́нький.
Поливайка, -ки, ж. Лейка для поливки.
Тамтой, -а, -е. Тотъ. Був на тамтім світі. На там-тім боці.
Штампувати, -пую, -єш, гл.
1) Выравнивать (о землѣ, бревнѣ).
2) Выбивать штемпель.
Шуринець, -нця, м. Въ свадебномъ обрядѣ шуринцями называются наскоро собранные молодые родственники невѣсты, долженствующіе защищать ее отъ жениха и его товарищей.