Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повелачка

Повелачка, -ки, ж. = поведенція. Мнж. 189.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛАЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛАЧКА"
Де́коли нар. Иногда, кой-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. І. 23.
Жадли́вість, -вости, ж. = жадання.
Зарю́мсати, -саю, -єш, гл. = зарюмати.
Зателе́патися, -паюся, -єшся, гл. = заталапатися. Так зателепався, як жид. Ном. № 11273.
Мість пред. = ii. Місто.
Нахнюпити, -плю, -пиш, гл. Потупить. Вона ж нахнюпила у землю очі.
Підбережка, -ки, ж. пт. = берегуля. Вх. Пч. II. 12.
Прогосподарювати, -рю́ю, -єш, гл. 1) Прохозяйничать. 2) Хозяйничая, потерять. І корови, і воли — усе прогосподарював.
Старник, -ка, м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екатер. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екатер. у. (Залюб.). 4) = стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).
Цебрик, -ка, м. 1) Ум. отъ цебер. 2) Раст. Thymus serpyllum. Вх. Пч. І. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВЕЛАЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.