Горб, -ба, м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: поли не з кашлем, то з горбом. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Виори, синку, горбки і долинку. На плечах горбок має.
Дзьо́бня, -ні, ж. = Дзьоблинка.
Заскорби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Опечалить. Увійде в хату з молитвою — не звеселить, а заскорбить.
Збармува́ти, -му́ю, -єш, гл. Снять пѣну съ варящейся пищи.
Кіп, -пу, м. яки́м кі́пом ти міг то учини́ти? Какимъ образомъ, какъ ты могъ. это сдѣлать?
Костур, -ра, м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ум. костурець. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Ув. костуряка. (Старець) розбігся, опершися на костуряку.
Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.
Навіджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = навідувати. Кого Бог любить, того й навіджає.
Обридно нар. = обридливо.
Хук, -ка, м.
1) Выдыханіе, дуновеніе.
2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча.
3) хука дати. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Cм. хвук, фук.