Бляхувати, -хую, -єш, гл.
1) Покрывать жестью.
2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані.
3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах.
Гомі́нка, -ки, ж. Разговоръ. Один парубок хотів погомоніть з дівчиною.... почав так: «Чи ваші кури несуться?» — Несуться. — «І наша одна сіра несеться». Тілько й гомінки було.
Груща́нка, -ки, ж. (Выговаривается также и грущинка). Родъ кушанья, свареннаго изъ растертыхъ грушъ. Грущинку варять з грушок, котрі перетирають через сито.
Дурнува́тий, -а, -е. Глуповатый. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Ум. дурнува́тенький.
Посвербіти, -блю́, -биш, гл. Позудѣть, почесаться (о тѣлѣ).
Пошарпати, -паю, -єш, гл.
1) Изорвать, растерзать. Торбинку пошарпали на шматки.
2) Потрепать, потерзать, потормошить (кого). Зацькувала псами, пси її дуже пошарпали.
Сніданенько, -ка, с. Ум. отъ снідання.
Тичина, -ни, ж. = тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Ум. тичинка, тичи́нонька, тичиночка.
Цілювати, -люю, -єш, гл. = цілувати.
Чавунний, -а, -е. Чугунный. Чавунні східці.
