Водотока, -ки, ж. Русло весенняго или дождеваго потока.
Гливий, -а, -е. О масти: сѣро-желтый, черно-желтый. Гливий кінь.
Дба́ти, дба́ю, дба́єш, гл. 1) Радѣть, стараться, заботиться. Ой дбай, мати, дбай, та мене замуж дай. Ой, козаки, ви, бідні невольники, кажу я вам: добре дбайте, в городи християнські утікайте. Добрий пан: ні б'є, ні лає, та нічим і не дбає. Панове молодці! Добре дбайте: собі гетьмана наставляйте, бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. 2) Обращать вниманіе. Знаємо, що не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на лице людей. 3) Пріобрѣтать. У їх доля дбає, а сироті треба самому придбать. Коли місяць май, кождий собі дбай. 4) Ду́мку дба́ти. Держать на умѣ, на мысли, измышлять. Сидить Сава, листи пише, Сова думку дбає, ой вже Сава, та пан Сава гадку замишляє.
Захрупостіты, -щу, -стыш, гл. Захрустѣть, затрещать; о снѣгѣ: заскрипѣть. Захрупостів сніг.
Коштовність, -ности, ж.
1) Цѣнность.
2) Драгоцѣнность.
Натяж, -жа, м. Рас. Ranunculus lingua L. Cм. натягач 2б.
Неслух, -ха, м. Непослушный человѣкъ.
Сичівни́к, -ка́, м. Мочевой пузырь.
Спалити, -лю, -лиш, гл.
1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале.
2) Опалить (солнцемъ кожу).
3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало.
Торбоноша, -ші, ж. Носящій торбу.
