Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Гицельський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гицелю.
Запрути́ти Cм. запручувати.
Злото, -та, с.
1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті.
2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Ум. злітце, зло́течко. Зробив ворітця із щирого злітця.
Ковбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. 177. Ум. ко́вбчик.
Красувати, -су́ю, -єш, гл. Красоваться, цвѣсти.
Мо́туз, -за, м. Веревка. Стали-сьмо на попас, я коні мотузом добрим до воза прив'язав. Слабий, як учетверо мотуз. Мотуз въ ткацкомъ станкѣ — Cм. верстат. Ум. мотузок, мотузо́чок.
Перепочити Cм. перепочивати.
Покоржавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться корявымъ.
Тихісічкий, -а, -е. = тихісінький.
