Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ая́йкати, -каю, -єш, гл. Кричать ай-ай.
Вовкун, -на, м. = вовкулака. Теща зробила зятя вовкуном. МУЕ. ІІІ. 54.
Вушко, -ка, с. 1) Ум. отъ вухо. у мене аж ушки засміялись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ. 3) Часть шкафи. (Cм.). Шух. I. 253.
Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. І. 249. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.
Оскомити, -млю, -миш, гл. Набивать оскомину. Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити.
Пасічити, -чу, -чиш, гл. Чистить, приготовлять новину подъ посѣвъ. Угор.
Поперемазувати, -зую, -єш, гл. Перемазать, вымазать вновь (во множествѣ).
Природність, -ности, ж. Естественность. Желех.
Проїсть, -ти, ж. Обжорство. Оця бо ще мені дітвора! як почне той хліб святий джвакати, — справді, наче проїсть напала. Екатер. у.
Таїтися, таюся, -їшся, гл. Скрываться, не обнаруживаться. Що зробила — не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. Стор. МПр. 35.