Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пінна

Пінна, -ної, ж. Водка: пѣнникъ. Котл. Ен. II. 9. Маркев. 169. Ум. пінненька. Тягли тут пінненьку троянці. Котл. Ен. II. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІННА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІННА"
Горо́дець, -дця, м. Ум. отъ горо́д.
Крисанина, -ни, ж. = крисаня. Ой того я хлопця люблю в жовтій крисанині. Гол. II. 825.
Лизу́н, -на, м. 1) Лижущій. 2) Подлиза, льстецъ. Стали мужики лизуни добриться до панів. Волч. у. 3) Миѳическое существо, въ образѣ большого звѣря, живущее въ лѣсахъ и пожирающее людей. Чуб. І. 193.
Мату́сенька, -ки, ж. Ум. отъ матуся. Матусенька свого сина вечеряти просить. Мет. 10.
Нари́чити, -чу, -чиш, гл. Слишкомъ много наложить, навалить, навьючить. Думав, що усе забрали з баштана, а я іще такий віз наричив, шо ледве воли довезли.
Походючий, -а, -е. = походящий. походю́ча ступа. Cм. ступа. Шух. І. 104. 162.
Приладновувати, -вую, -єш, сов. в. приладна́ти, -на́ю, -єш, гл. Прилаживать, приладить.
Самоволя, -лі, ж. Своеволіе. Желех.
Туркотів, -това, -ве Принадлежащій: а) турману; б) ворчуну. Шейк.
Штельмашня, -ні, ж. = стельмашня. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІННА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.