Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Борсук, -ка, м. Барсукъ.
Валюга, -ги, ж. = корито. Вх. Зн. 28.
Гойдарь, -ря, м. и пр. = гайдарь и пр.
Дя́дина, -ни, ж. Жена дяди, не родная тетка. Чуб. ІІІ. 476. Подай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив. Ном. № 7614. Ум. дя́дина, дя́диночка. Чуб. III. 429.
Займанщи́на, -ни, ж. Земля, пріобрѣтенная правомъ пернато занятія (ju primae occupationis). Благослови, пане гетьмане, заняти займанщину! — Та й займе, скільки оком закине, спиту, гаїв, сіножатей, рибних озір, і вже це його родова земля. К. ЧР. 199. Мусив проганяти черкесів з їх стародавніх займанщин. О. 1862. X. 111.
Короткорогий, -а, -е. Съ короткими рогами. Желех.
Оплатки, -ток, ж. мн. Подати, пошлины, налоги. Великі оплатки — ніяк на гроші не зіб'єшся. Конотоп. у.
Поперекульбачувати, -чую, -єш, гл. Пересѣдлать (во множествѣ).
Улічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитать. 2) Обчесться. Другим ще докладала лишку, а тут одного яйця нема до сотні — влічила я. Новомоск. у. (Залюб.). 3) Вылечить. Щоб серце улічити, тра козака любити. Гол. І. 331.
Хращати, -щу, -щиш, гл. О дергачѣ: кричать. Вх. Уг. 273.