Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тітуся

Тітуся, -сі, ж. ласк. отъ тітка. Ум. тітусенька, тітусечка. Мил. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 267.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТІТУСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТІТУСЯ"
Виповнювати, -нюю, -єш, гл. = виповняти. Кров'ю річки й озера виповнювали. К. Кр. 27.
Лепе́хуватий, -а, -е. 1) = лемішкуватий. 2) Широколистый? Ой густий очерет да й лепехуватий. Чуб. V. 176.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Піддружий, -жого, м. На свадьбѣ помощникъ дружка. КС. 1883. II. 380. Маркев. 129. Поперев'язували дружка і піддружого рушниками довгими. Кв.
Підструнчити Cм. підструнчувати.
Порачкувати, -ку́ю, -єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ. Присів у борозну й тихо, як той злодій, порачкував. Мир. ХРВ. 60.
Такрічний, -а, -е. = торішній. Збіже мав такрічне. Шейк.
Толкувати, -ку́ю, -єш, гл. = товкувати. Толкуй бала, вона плахти пікала. Ном. № 2540.
Торок II, (ку?), м. Небольшой плотъ изъ 3 — 4 бревенъ; на торки разбивается большой плотъ и пригоняется къ берегу. Мнж. 193.
Торохкотати, -кочу́, -чеш, гл. = торохтіти. Решето торохкоче. Чуб. Торохкоче ложками. О. 1861. XI. Св. 55.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТІТУСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.