Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тітуся

Тітуся, -сі, ж. ласк. отъ тітка. Ум. тітусенька, тітусечка. Мил. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 267.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТІТУСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТІТУСЯ"
Вакелія, -лії, ж. Раст. Polyporus fomentarius, губка огнивная. Вх. Лем. 395. Губка, труть. Угор. Cм. векелия.
Вихати, -хаю, -єш, гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає. 2) Лягать. Ич, як кобила задом виха!
Долігливість, -вости, ж. = долегливість.
Залишто́вник, -ка, м. Въ оковкѣ крышки крестьянскаго сундука: каждая изъ короткихъ желѣзныхъ полосъ, идущихъ отъ шпуг къ угламъ сундука и захватывающихъ собою ли́штву. Вас. 150.
Льото́к, -тка́, м. Отверстіе въ ульѣ, куда летаютъ пчелы.
Ма́вка, -ки, ж. Дитя женскаго пола, умершее некрещеннымъ и превратившееся въ русалку. Чуб. III. 186. Мавко, мавко! на тобі полинь та мене покинь. О. 1862. IX. 31. Cм. навка.
Незлагідний, -а, -е. Неуживчивый, сварливый.
Нелюдний, -а, -е. 1) Малолюдный, 2) Нелюдимый. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Ожеледець, -дця, м. Ледъ, замерзшій на вѣткахъ. Вх. Лем. 443.
Шкапа 2, -пи, ж. Порода орла. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТІТУСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.