Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бе-Е!, меж. Подражаніе крику овцы, козы. Чуб. ІІІ. 84.
Калія, -лії, ж. Индиго, синяя краска. Вас. 170. Синій як калія. Ном. № 13150. Так було б'є, що під очима як калія синє. Лебед. у.
Крадько, -ка, м. = крадій. Желех.
Ли́совий, -а, -е. Лисій. Лисова шуба слід замітає. Чуб. III. 313.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. Грин. III. 360. А вже нашу худобоньку наврочили люде. Чуб. V. 1131.
На́росля, -лі, ж. Наростъ вокругъ ствола дерева. Н. Вол. у.
Обладувати, -дую, -єш, гл. Владѣть, обладать. МВ. І. 137. Мій брат буде обладувати полем. Рк. Левиц. Володимир князь царством всім обладує. Драг. 249.
Подіти, -діну, -неш, гл. Дѣвать, запрятать. Що у вдови діти, да нігде їх подіти. Мет. 241. Або віддай їх кому... або де хоч подінь. Рудч. Ск. II. 68.
Стада, -ди, ж. = стадо. Ой в полі, в полі.... вороная стада, між таєю стадой сив конь маленькій. Грин. III. 44.
Халус, -са, м. Лакомка, (Галиц.). Желех.