Гилька, -ки, ж. = гилка.

Гурма́нка, -ки, ж. 1) Большой комокъ овечьяго сыру. Желех. Вх. Зн. 12. 2) = Гуска 2. Желех.

Заку́шувати, -шую, -єш, сов. в. закуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Закусывать, закусить. Ном. № 6001. Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув. Котл. Ен. V. 21. По одній не закушують. Ном. № 11527.

Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. К. Досв. 129. Катерина з болящої і очей не зводить. Шевч. 120. — з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Ном. № 3076. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Гол. І. 107. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Аж він мене молодую із умочка зводить. Лавр. 14. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. Рудч. Ск. І. 136. — з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» Г. Барв. 195. 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. АД. І. 217. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стор. МПр. 55. Без трепету зведеш на його очі. К. Іов. 50. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. АД. І. 15. Звів корогву. АД. І. 17. Лисий віл усіх людей звів. Ном. стр. 291, № 43. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. Стор. МПр. 56. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. Шевч. 238. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. Сим. 99. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Мет. 54. Чорт не спить, але людей зводить. Ном. № 194. Так ви мене звели в моїй надії. К. Іов. 14. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. Гліб. 8. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6. зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. Уманск. у. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. О. 1862. II. 54. Тільки готове зводить. Г. Барв. 322. 8) — дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. Макс. 175. А ви дайте мені дух звести. МВ. І. 87. 9) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. Чуб. V. 200. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. Камен. у. 10) — на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. МВ. ІІ. 130.

Зелепу́га, -ги, ж. и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрѣлыя вишни. Вх. Зн. 21. 2) Порода зеленоватыхъ сливъ. Желех.

Корина, -ни, ж. Древесная кора. Ум. кори́нонька. Ва яворі коринонька. Гол. III. 101.

Кульбака, -ки, ж. Сѣдло. Який кінь, така й кульбака. Ном. № 8011.

Надбива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надби́ти, надіб'ю́, -єш, гл. Надбивать, надбить, отбивать, отбить кусокъ отъ чего-либо.

Поживання, -ня, с. 1) Житье. Нехай має в чужій землі добре поживання. Котл. МЧ. 426. Дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання. Котл. Н. П. 389. 2) Потребленіе. На, кажу, братіку мій! нехай тобі на добре поживання будуть (гроші). МВ. І. 31.

Цілюрник, -ка, м. Цырюльникъ. Жид, цілюрник лазаретний. Котл.