Безбо́лісний, -а, -е. Безжалостный, нечувствительный. Там такий безболісний чоловік, що йому до чужого лиха байдуже.
В'янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Так співає, аж волос в'яне.
Гарманувати, -ную, -єш, гл. = гарманити. Гармануєм, в мішки набіраєм.
Горо́шковатий, -а, -е. Подобный гороху: въ крупныхъ зернахъ, въ мелкихъ шарикахъ. Горошкувата земля. О смушкѣ: въ мелкихъ завиткахъ. Гарний ковнір, горошкуватий.
Змудрувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Измыслить. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергилій намалює.
2) Перехитрить. Бабу і чорт не змудрує.
Лимарі́вна, -ни, ж. Дочь шорника. Ой хто купить цебер меду ще й вина, того буде лимарівна молода.
Нащурити, -рю, -риш, гл. Насторожить. Сидить зайчик за піччу і уха нащурив. Розморщив чоло, підніс брови і нащурив уха.
Пообважуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Набрать много тяжести на возы.
Розводка, -ки, ж. Желѣзный ключъ къ пилѣ, которымъ разводятъ ея зубья.
Уживання, -ня, с. Употребленіе, потребленіе.
