Вершня, -ні, ж. Поверхность.
Госа́ч, -ча, м. Горячій волъ.
Зголодні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Проголодаться. Вже й коні потомили і зголодніли сами. Чого той мировий не где? — люде зголодніли вже. Лис зголоднів так, шо вже їсти хоче.
Кісто, -та, с. = тісто. Знать мою матір, що хліб пекла, бо на воротях кісто. Діжа з кістом.
Повідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. = повідгортати.
Пробовтатися, -таюся, -єшся, гл. Проболтаться (въ водѣ, жидкости) извѣстное время. Та оце ж усе з тими сорочками бовталась на річці, — аж до обід пробовталась.
Рвати, рву, рвеш, гл. 1) Рвать, разрывать. Хто се, хто се по тім боці рве на собі коси? Тиха вода греблі рве, а бистра тамує. Не рви нитки. 2) Рвать, срывать. По садочку йшла, квіточки рвала. Козаки ідуть, гурки рвуть. 3) О собакѣ: кусать. Собака собаки не рве. 4) Терзать. Заступи мене, благаю, щоб не рвали мою душу. 5) рвати бо́ки. Надрываться отъ омѣха. Аж боки рвав од сміху.
Утік, утеку, м.
1) Бѣгство. Утік не славен, та пожитечен. Ні до втеку гордій шляхті, ні до оборони. На втіках. Въ бѣгствѣ.
2) Сукровица.
Чата, -ти, ж.
1) Отрядъ солдатъ, назначенный для стражи. Жодна (пластунська) чата мусить обходить своє займище. Прокинулась і сонна чати.
2) Караулъ, дозоръ. Коли ж зустрічають ватагу козаків: теж ідуть на чати. стояти на чатах. Стоять на часахъ.
Щербина, -ни, ж. Зазубрина, брешь, изъянъ. Як умре дитина, то мала щербина; а як тато або мама, то велика яма. Ум. щербинка.
