Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород.
Доне́ць, -нця́, м. Донской козакъ. Ум. до́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Став дончичок розмовлять.
Дря́пати, -паю, -єш, гл. 1) Царапать. Штовхають її, дряпають, щипають. Дивись, кіт як дряпає. (Собаки) заскіглили і стали дряпати лапами. 2) Царапать, плохо писать.
За́зир, -ру, м. = зазір. Виралили стародавні гроші, що й зазиру їм тепер нема.
Кропець, -пцю, м. = кріп 1.
На́пуст, -ту, м., напусть, -ти, ж. Попущеніе, наказаніе. Ти, царице, наша мати, напуст напустим: славне військо запорожське та й занапастила. Бог напусть напустив, діти так і вмірають. Господь напусть напустив: гадюки набралось у нас такого багато.
Особе нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Щитають: старих особе, а ягнята особе.
Охічно нар. = охітно, охоче. Так як я се охічно робив, так охічно аби у цес сак риба йшла.
Прісняк, -ка́, м. Прѣсный хлѣбъ. Їж прісняки, заким будуть кисляки.
Спарити, -рю, -риш, гл. 1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. 2) — шию. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. 3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив.