Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Багатшати, -шаю, -єш, гл. = Багатіти.
Гузи́рь, -ря́, м. 1) Комель дерева (гузєр, гузір). Шух. І. 88, 176. Комель, нижняя толстая часть снопа. Kolb. І. 63. Ном. № 313. МУЕ. I. 83. Чуб. VII. 378. Гузирем подавай снопи. 2) Мѣсто, гдѣ мѣшокъ связанъ, завязанъ. Уголъ мѣшка или косого мѣшечка. Лохв. у. 3) Мѣшокъ въ бреднѣ. Ум. Гузире́ць. А він торбинку за гузирець та й висипав груші. Рудч. Ск. Н. 30.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Наспіватися, -ва́юся, -єшся, гл. Напѣться. Наспівавшись і натанцювавшись, кинулись до їжі. Левиц. І. 350.
Очутити, -ся. Cм. очучати, -ся.
Пекарський, -а, -е. Принадлежащій пекарю.
Ременяний, -а, -е. Ремневый.
Странній, -я, -є. Сторонній, чужой, странствующій. Нехай би нас стали странні козаки зачувати, до нас захожати, смерти нашої доглядати. Макс.
Торбинковий, -а, -е. Относящійся къ торбин'ѣ. Шейк.
Усипище, -ща, с. Сосудъ, помѣщеніе для сынучихъ тѣлъ. Лебед. у. Ходили до його і в хату, і всяке всипище трусили, — так нічого не знайшли. Александров. у. Всипища у нас не багато, то ми й насипали жита на горищі. Павлогр. у. Оця діжка тільки на всипище й годяща. Богодух. у.