Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бідолайчик, -ка, м. Бѣдняжка. Встрѣчено въ пѣснѣ какъ эпитетъ зайца: Ой ти, зайчику-бідолайчику. О. 1861. XI. Св. 46.
Ґрунта́ля, -лі, ж. Родъ жгута по верхнему краю четена (Cм. четен), сплетеннаго изъ растеній: или дерези, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.
Докла́сти. Cм. Докладати.
Камень, -ню, м. = камінь.
Наза́ді нар. Сзади; прежде. Коли б (той) розум наперед, що потім назаді знайдеться. Ном. № 5406.
Пікинерія, -рії, ж. соб. Пикинеры. КС. 1899. XII. 301.
Посмик, -ка, м. 1) У бороны: веревка конопляная, чаще скрученная изъ ствола молодого дерева, однимъ концемъ зацѣпленная за уголъ бороны, а на другомъ имѣющая валекъ съ постромками, въ которыя впрягается лошадь; иногда посмик бываетъ желѣзный. Подольск. г. Н. Вол. у. 2) Penis. Новомоск. у.
Розмісити Cм. I. розмішувати.
Хибнути, -ну, -неш, гл. 1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен. Васильк. у. 2) Наклониться. Хибнув на мене віз. Черк. у. 3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. Камен. у. 4) Минуть, обойти. То вже її не хибне. Н. Вол. у.
Шкарлубина, -ни, ж. = шкалубина. О. 1862. VIII. 49.