Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безправно нар. Беззаконно.
Відпочивок, -вку, м. = відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.
Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. №2551.
Народолю́бний, -а, -е. Любящій народъ. Желех.
Полестатися, -таюся, -єшся, гл. Поплестись. Як би потепліло, — полесталась би я по доріжці, а то зіма отся ізнудила та ізсушила мене. Черн. Губ. Вѣд. 1853, стр. 61.
Потручати, -ча́ю, -єш, гл. Потолкать.
Ставляння, -ня, с. Ставленіе, установка, постановка. Сим. 158.
Тестівщина, -ни, ж. Имущество, унаслѣдованное отъ тестя. Волч. у.
Удесятерити, -рю, -риш, гл. Удесятерить. Удесятеро, нар. Вдесятеро, въ десять разъ.
Штовхан, -на, м. Толчекъ, тумань. І ласкою умовляв її.... иноді й штовханів давав. Грин. II. 165. Вона вже боялась чоловіка, боялась, щоб він їй не дав штовхана збоку. Левиц. І. 536.