Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вивіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. вивірити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Зміев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою. К. Псал. 32.
Зго́дяний, -а, -е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Зчохом нар. Съ избыткомъ.
Каламайковий и каламайчатий, -а, -е. Изъ каламайки. Каламайковий пояс. Кв. П. I. 33. Червоні або зелені каламайкові пояси. О. 1862. IX. 68.
Капосниця, -ці, ж. Пакостница.
Манія́, -нії́, ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. Чуб. І. 196. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.
Серпок, -пка, м. Ум. отъ серп.
Смачніти, смашні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Дѣлаться вкуснѣе.
Смітний, -а, -е. Сорный, мусорный.
Цигануватий, -а, -е. Напоминающій своимъ видомъ или поступками цыганъ. Волохи цигануваті. Морд. Пл. 77.