Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безлюдень, -дня, м. = безлюдько.
Дові́дно, дові́дне. нар. Навѣрное. Довідно ніхто не скаже, що дав йому. Камен. у.
Жере́пмик, -ка, м. Лѣсъ изъ жерепу. Вх. Зн. 17.
Занютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Заклепать (о гвоздѣ или винтѣ). Рк. Левиц. Та не крути, нічого не буде: бачиш, тут не гайка, а занютовано. Брацл. у.
Капуснячий, -а, -е. = капусняковий.
Комонь, -ня, м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи. Н. п.
Обширь, -рі, ж. 1) Пространство. Земля... ходить круги сонця по великій обширі світу Божого. Дещо. 2) Объемъ. Народ ню мову не жарт осягнуть усю в її обширі. О. 1861. IV. 34.
Охвиціант, -та, м. Офиціантъ, лакей. І сказано — у пана охвиціантів тих повно. Рудч. Ск. II. 204.
Поголоска, -ки, ж. Слухъ, молва. К. ЧР. 397. Скрізь пішла поголоска, що Кармалюк ходить. КС. 1883. II. 467. Десь дзвін лили і пустили таку поголоску. Ном. № 7807. Хиба не чув ти поголоски про чорну раду? К. ЧР. 107.
Поожереблюватися, -люємося, -єтеся, гл. Ожеребиться (о многихъ).