Гнути, гну, гнеш, гл. 1) Гнуть. Гне шию, як віл у ярмо. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Спати, — аж гілля гне, — такъ сильно хочется. — кирпу. Важничать, задирать носъ. — на що, куди. Намекать на что. Бач, куди гне! (или на що). — теревені. Болтать пустяки. — матюки. Браниться матерными словами. 2) Запрашивать много. Гне, як дурень за батька — очень много запрашиваетъ.
Їжик, -ка, м. = їжак.
Ковальня, -ні, ж. Кузница.
Кощок, -ка, м. Собачка ружейная, спускъ.
Плавушник, -ка, м. Раст. Hottonia palustris L.
Приводити, -джу, -диш, сов. в. привести́, -веду́, -де́ш, гл. Приводить, привести. Приводить він до того дерева вовків.
Топляник, -ка, м. Утопленникъ. Оце ж і я на своєму віку бачила топляника.
Тузати, -заю, -єш, гл. Бить, тузить.
Хлись меж. отъ гл. хлистати. Пуншу хлись!
Чвара, -ри, ж. 1) Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари. Серед літечка зашумить-загуде не дай світа, чвара. 2) Смута, ссора, драка, война. Бували й мори, й військові чвари. Росказали кобзарі нам про войни і чвари. 3) Чвара, об. Надоѣдливый человѣкъ.