Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видавлювати, -люю, -єш, сов. в. видавити, -влю, -виш, гл. 1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29. 2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив. Рудч. Ск. II. 12. 3) Оттискивать, оттиснуть.
Гадюцький, -а, -е. = гадючий Чуб. І. 122.
Довжинико́м нар. Въ длину, вдоль. Моя десятина йде довжиником відсі. Лебедин. у.
Зба́яти, зба́ю, -єш, гл. Сказать, разсказать. Що таке, дідусю? — Ні, сього не збаю, — не можу — не силуй! Кузьменко (О. 1861. II. 44). Неборята молодиці, збайте за мя, збайте, мене курва зчарувала, — радиці мі дайте. Гол. IV. 498.
Кебітливий и кебітний, -а, -е. = кебетливий и кебетний. Левч. 30. Мнж. 182.
На́ймиччин, -а, -е. Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина.
Передержанець, -нця, м. Укрыватель. Ви передержанці! — ревнув писарь, — ви передержуєте біглих. Кв.
Римарство, -ва, с. Шорное ремесло, шорничество. О. 1861. І. 311. Cм. лимарство.
Скинбеї, -їв, мн. Внутренности, кишки. Вовк.... (кобилу) розірвав, випустив скинбеї і їдять її. Грин. II. 241.
Чич, -чі, ж. = чичва. Вх. Зн. 80.