Аж, сз. 1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Аж чудно далебі мені! Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. 2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Аж три пари на радощах кумів назбірали. 3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Вип'єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому. 4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. 5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. Аж ось прилітає змій. Аж ось настає голод. Аж от перестріва його на дорозі становий. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. 11) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж!
Викосити Cм. викошувати.
Відтруть, -ті, ж. Болячка, нарывъ.
Гичка, -ки, ж.
1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка.
2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма.
3) Качань кукурузы безъ зеренъ.
4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи.
5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. гичечка.
Голосонько, -нька, м. Ум. отъ голос.
Понаплоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Наплодиться (во множествѣ). Сухе літо, так багато всякої черви понаплоджувалося.
Потала, -ли, ж. Съѣденіе; истребленіе. на поталу дати, подати, податися. Въ добычу, въ жертву отдать, быть отданнымъ. У чистому полі поховайте, звіру-птиці на поталу не подайте. А віри християнської на поталу в вічний час не подайте. У найми не пускала, у чужі руки на поталу не давала. Довелося валятися, звіру-птиці на поталу податися.
Рику-рику! меж., выражающее подражаніе рычанію или реву животнаго. Корівонька рику-рику!
Уліплювати, -плюю, -єш, сов. в. уліпити, -плю́, -пиш, гл.
1) Влѣпливать, влѣпить, вклеивать, вклеить, вставлять, вставить. На те мати вродила, щоб дівчина любила, чорні они вліпила. Так хороше зліпив, як душі не вліпив. Вліпив Бог душу, як у пня. З) Попадать, попасть. Як ув око вліпив. Одже сон ніколи не змилить, як до ока вліпе.
Фурдиґати, -ґаю, -єш, гл. Вертѣть? (съ шумомъ?). Тікайте з хати, бо я буду веретеном фурдиґати.
