Ді́вонька, -ки, ж. Ум. отъ діва.
Зашкря́бати, -баю, -єш, гл. Заскресть.
Зелени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зеленить. Холод зеленить старе жовте лице.
Нуждений, -а, -е. 1) Крайне нуждающійся.
2) Плохой, жалкій. Коли на тім нужденім полі забачуся в щасливій долі?
3) Измученный. Розважає душу вбогу, нуждене серденько.
Осеніти, -ніє, гл. безл. Начинаться осени. На дворі осеніє, шевцеві веселіє.
Патолоч, -чі, ж.
1) Истоптанное поле, потрава.
2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч.
3) Остатки послѣ сбора конопли.
Попідпоювати, -поюю, -єш, гл. Подпоить (многихъ). Він їх попідпоював, а тоді й повидурював гроші.
Пригірщ, горщі, ж. Пригоршни.
Румсати, -саю, -єш, гл. = рюмсати. Що ж Хівря? Румсає.
Цеха, -хи, ж. Значекъ, присвоенный цеху или какому либо обществу. Браття зорганизувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпонувало собі статут і навіть має свою цеху — з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. Ум. цешка.
