Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видочок, -чка, м. Ум. отъ вид.
В'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — руку. Жениться, выходить замужъ.
Забува́ння, -ня, с. Забываніе, забвеніе. Левиц. Пов. 303.
Завге́ть нар. Исключая, кромѣ. Хар.
Замо́вини, -вин, ж. мн. = замова. Він каже: я начальства не боюсь. Знає замовини. Г. Барв. 335.
Зану́рити, -ся. Cм. зануряти, -ся.
Засмутува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Опечалиться. Засмутувала на чужій стороні. Г. Барв. 410.
Мшаль, -ля, м. Раст. Heracleum sphondylium. Вх. Лем. 437.
Пилюжина, -ни, ж. Пылинка. Ум. пилюжи́нка. І пилюжинки нема, — так чисто. Конст. у.
Півкондійка, -ки, ж. Полуендова. Котл. Ен.