Гойда! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Ой ну люлі, гойда.
Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. 2) — кро́в'ю. се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. 4) так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита.
Зачва́кати, -каю, -єш, гл. Зачавкать.
Налі́чувати, -чую, -єш, сов. в. налічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Насчитывать, насчитать. Як великий мороз, треба налічить 12 лисих.
Підгноїти Cм. підгноювати.
Сподобитися, -блюся, -бишся, гл. = сподобатися. В чистім полі, край дороги ляхам сподобився.
Стояти, стою́, -їш, гл.
1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мороз не велик, та стоять не велить.
2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. По тім боці на толоці, там цигане стояли.
3) Ожидать, подождать, стоять. Стій, милий, не вмірай.
4) — за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх.
5) — за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно.
6) — за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого.
7) Быть, находиться. Моє серце в сльозах стоїть.
8) — над гробом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу.
Тмяний, -а, -е. 1) Затемненный, матовый.
2) Печальный, скучный.
Укрутити, -ся. Cм. укручувати, -ся.
Хорувати, -рую, -єш, гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ніякою хоробою не будеш хорувати.