Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віжки, -жок, ж. мн. Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. І. 147. Ум. віжечки.
Вічистий, -а, -е. Вѣчный; долговѣчный. Вх. Лем. 399.
Ґрульо́вина, -ни, ж. = Ґрулянка. Вх. Уг. 235.
Колоддя, -дя́, с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки. Левиц. І. 374.  
Надега́ти, -га́ю, -єш, сов. в. надегну́ти, -ну́, -не́ш, гл.иглу́. Вдѣвать, вдѣть нитку въ игольное ушко. Вх. Зн. 39.
Попереспівувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и переспівати, но во множествѣ: Та я вже всі пісні попереспівувала, — більше не знаю. Конст. у.
Продідувати, -ду́ю, -єш, гл. Прожить старикомъ.
Пуком нар. О паденіи: быстро, подобно камню. Горобці пуком падають. Мнж. 191.
Розжаляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розжалити, -лю, -лиш, гл. Разжалобливать, разжалобить. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю. Гн. І. 182. Десь у тебе, Марусе, кам'янеє сердечко: вечір стоїш, не заплачеш, матінки не розжалиш. Мет. 203. Батенька розжалила. Чуб. III. 190.
Сребло, -ла, с. и пр. = срібло и пр.