Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

улучати

Улучати, -чаю, -єш, сов. в. улучити, -чу, -чиш, гл. 1) Попадать, попасть въ цѣль. Коли чи б'є, то вже влучає. Котл. Кн. IV. 65. Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько. Мет. 285. 2) Попадать, попасть куда, найти путь. Я не влучу до вас заходити. (Стрижевск.). 3) Умѣть, съумѣть что сдѣлать. Як не влучиш і йому дати сього дання, то марне й вона питиме. Г. Барв. 536. 4) Успѣть замѣтить, успѣть прослѣдить. Він кинув на нас палицю — ми йшли всі укупочці — а ми розбіглись по дорогах — не влучила я куди яка з нас і побігла. Павлогр. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛУЧАТИ"
Безлюддя, -дя, с. Безлюдіе, отсутствіе людей. Ном. № 9798. На безлюдді й Хома чоловік. Посл. Покинь її хоть на старість, хоть на чужім полі на безлюдді. Шевч.
Знімчити, -чу, -чиш, гл. Онѣмечить. Желех.
Матерба́с, -су, м. Пестрядь (матерія). Гол. Од. 13. Серед базару торгували жиди стрічками, ситцем, матербасом. Левиц. І.
Покірно нар. Покорно, кротко. Ум. покірне́нько.
Поозувати, -ся, -ваю, -ся, -єш, -ся, гл. = пообувати, -ся.
Пуклятий, -а, -е. = пукатий. Вх. Лем. 458.
Роздріматися, -маюся, -єшся, гл. Предаться дремотѣ.
Трутка, -ки, ж. Отрава. Также отрава для рыбъ. Cм. трійка. Вх. Зн. 26.
Шалиґан, -на, м. Плутишка, мошенникъ. Борз. у.
Шолвія, -вії, ж. = шавлія. Посію шолвію зарані в неділю. Чуб. V. 609.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УЛУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.